Моя рідна школа!
Школо, рідна школо!/Files/images/default.jpeg
Через твій поріг
Вийшла я на простір
Осяйних доріг.

Невпинно мчать роки. Наче вода, пропливають вони берегами ріки життя.
Здається, зовсім недавно матуся привела мене до школи, а вже 50 років минуло.
1961 рік… У сім'ї радість! 1 вересня поведуть мене батьки в 1-й клас до нової школи, яка виросла на пісках, обагрених в роки Великої Вітчизняної війни кров'ю курсантів Дніпропетровського військового училища, більшість яких загинула, відстоюючи цю землю для того, щоб зараз під мирним небом ми могли жити, вчитися і працювати.
Мій перший шкільний день мені надовго запам'ятався, бо було навколо море квітів і звуків, із теплих маминих рук учитель узяв мою руку.

/Files/images/fCJwklcogAs.jpg10-б. Выпуск 1978 года
Спочатку я навчалася в школі-8-річці., а в 1970 р. за проханням учителів, батьків та учнів вона отримала статус школи-десятирічки. Теплим словом хочеться згадати моїх ровесників і вчителів, що тоді працювали. Молоді, творчі, окрилені натхненням, вони назавжди залишаться в моєму серці. Та найтепліші спогади пов'язані з іменами Чулкової Ю. П. та Новікової О. С. – моїх перших наставників.
На сьогодні школа наша має 30 випусків, а кожен випуск – це частина вчительських сердець, узятих випускниками назавжди.

/Files/images/1.png
За час існування школи з її стін випущено тисячу шістсот одного учня, із них – сорок три учні були нагороджені Золотою і вісімдесят один учень – срібною медалями.
Кожне покоління школярів по-своєму турбувалось про добробут школи. Так, учні 70-х років упорядковували територію шкільного подвір'я, обгороджували його парканом, саджали дерева й кущі, розбивали шкільний стадіон.
Школярі 80-х років своїми руками (при необхідності) розвантажували вагони з цеглою, щоб на зароблені гроші обладнати навчальні кабінети.
Учні наступних років продовжували традиції своїх старших товаришів, доглядаючи шкільне подвір'я, ремонтуючи кабінети, піклуючись про людей похилого віку, допомагаючи ветеранам Великої Вітчизняної війни, страшні роки якої назавжди вписані в біографію нашої школи та в долі багатьох її вчителів і учнів.
Так в історії школи викарбувані імена Білобрової М. В., Рубінчикової Н. В., Борисової М. В., Литвина І. Г., Особенко Ю. Д. – кавалера трьох орденів Слави, Суслова Івана, що потрапив у фашистський полон і довгий час перебував у німецькому концтаборі, Вісковатової М. В., що теж була малолітнім в'язнем концентраційного табору.
Наша школа по праву пишається своїми випускниками: 382 присвятили своє життя турботі про здоров'я людей, 84 ( і серед них – я) – навчають розумному, доброму, вічному – працюють у системі освіти, 593 випускника підвищують рівень державної економіки, працюючи в промисловому комплексі.

/Files/images/x_f769eec5.jpgПідкоряють високі вершини спорту Лаєвський Сергій – чемпіон світу по стрибках у довжину (в ДЮСШ №3 зараз систематично проводяться легкоатлетичні турніри в честь його імені), Малиночка Ірина – заслужений майстер спорту з волейболу, Мокренко Ганна – досягла високих результатів з греблі.

Славиться школа і випускниками, що присвятили своє життя політиці, науці. Це Годлевський Леонід – радник Президента України, Дон Володимир Йосипович – академік, Госол Владислава – аспірант Кембріджського університету; Холод Олена Григорівна – ректор Академії бізнесу і права; Репан Олег Анатолійович – доцент історичного факультету, кандидат історичних наук ДНУ; Завіліон Володимир Семенович – доцент кафедри гідромеліорації ДНУ; Свинолобова Ірина Сергіївна – доцент кафедри ДНМетАУ; Голіцин Сергій Олександрович – кандидат хімічних наук. Багато випускників нашої школи сьогодні в її стінах учать дітей, це – Могильна Оксана Миколаївна (що була вчителем початкових класів, згодом – заступником директора школи з виховної роботи, зараз працює заступником завідувача загального відділу управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради), педагоги – Сегеда Альона Віталіївна, Соловйова Тетяна Олександрівна, Рапопорт Лілія Семенівна, Чабан Марина Анатоліївна, Нестеренко Анастасія Сергіївна.

/Files/images/2.png
Окремою сторінкою історії школи, оповитою болем і скорботою, є молоде обірване смертю життя нашого випускника Повстянка Юрія, що загинув. Виконуючи інтернаціональний обов'язок у Афганістані. Варто доповнити цей славний літопис іменами ще 22 наших випускників, воїнів-афганців, яким пощастило повернутися додому живими і продовжувати будувати мирне життя.
Загинув у автокатастрофі разом з усіма членами збірної Дніпропетровської області з легкої атлетики і випускник школи Воротниченко Сергій.
Усі труднощі розвитку, становлення і благоустрою школи долалися завдяки умілому керівництву її директорів: Макарової Раїси Гаврилівни, Серишева Володимира Іннокентійовича, Білобрової Марії Василівни, Котенко Ніни Миколаївни.
Школо, моя рідна 14 школо, моя пораднице і наставнице. Ти була моїм керманичем у житті; дала знання, подарувала мрію – стати педагогом, прийняла у свій педагогічний колектив, в якому я пропрацювала більше 30 років і звідки пішла на заслужений відпочинок. Багато чому ти мене навчила, моя дорога школо, багато чого доброго дала. Я все життя зберігатиму в своєму серці найсвітліші спогади про тебе.
Н. М. Федоренко, випускниця сш № 14 1971 року,
вчитель німецької мови, пенсіонерка.


Кiлькiсть переглядiв: 274